Перелом кісток тазу

Кістки таза є частиною скелета людини і складаються з трьох основних частин: килиста кістка, сіднична кістка та лобкова кістка. Ці кістки з’єднуються разом у вигляді суглобів, що утворюють кістковий ринг. Кістковий ринг дуже міцний і стійкий до травм, але при деяких навантаженнях може бути пошкоджений. Переломи кісток тазу – один із найважчих видів переломів кісток тіла. Найчастішою причиною травми є дорожньо-транспортні пригоди чи падіння з висоти. Частота переломів тазу становить від 3 до 7% по відношенню до всіх переломів. Найчастіше переломи тазу зустрічаються в осіб віком 20-50 років, причому у чоловіків вдвічі частіше. Найчастіше травмуються лобкові кістки. У 25–30% випадків переломи кісток тазу комбінуються із пошкодженням інших кісток скелета чи органів тазу. Летальність при важких переломах кісток тазу досягає 50%. Це пов’язано з анатомічними особливостями, а саме, розташуванням великої кількості життєво важливих внутрішніх органів у порожнині тазу, а також з розвитком шоку через велику крововтрату.

Класифікація переломів кісток тазу

1. Крайові (ізольовані) переломи кісток тазу, що не беруть участі у створенні тазового кільця (переломи гребеня та крила клубової кістки, переломи крижів, перелом куприка).
2. Переломи тазового кільця з порушенням його безперервності (одно-або двосторонні переломи лобкової та сідничної кісток, розрив симфізу, поздовжній або діагональний перелом клубової кістки, розрив крижово-клубового зчленування, подвійний вертикальний перелом кісток тазу.
3. Переломи вертлюжної западини з центральним вивихом стегна або зсуву стегна.
4. Переломи кісток тазу, що поєднуються з ушкодженням органів тазу.
5. Переломи, що не порушують цілісності тазового кільця (наприклад, ізольовані переломи крижів, куприка, лобкової та сідничної кісток, відривні переломи клубової кістки).

Залежно від локалізації перелому відрізняється вираженість симптомів та техніка лікування. Крайові переломи без порушення цілісності тазового кільця характеризуються незначною крововтратою та відсутністю шоку. У той час як при порушенні цілісності тазового кільця травма вважається тяжкою. Тоді часто виникає шок, велика крововтрата. Пацієнт перебуває у вимушеному положенні “жабка”.

Ознаки та симптоми

Симптоми перелому кісток таза можуть бути досить різноманітними, але основні з них включають:

• біль у ділянці таза чи стегна;
• обмеження рухів;
• поява гематоми та/або набряку;
• подразнення нервів або кровоносних судин, що може призвести до оніміння або зниження чутливості в ділянці стегна або ноги;
• деформація тазової області;
• кісткова крепітація, що визначається при рухливості уламків кісток;
• візуальне вкорочення нижньої кінцівки, що виявляється при відриві передньоверхнього остюка;
• утруднення акта дефекації та болю, що мають місце при переломах крижів та куприка;
• порушення чутливості в ділянці сідниць, нетримання сечі, що характерно при пошкодженні нервів крижів;
• поява асиметрії таза, патологічної рухливості при бічному здавленні, крововиливу в мошонку та область промежини (перелом Мальгеня).

Також до місцевих ознак можна віднести симптоми загального характеру, які допомагають діагностувати отриману травму. При больовому шоці спостерігається зниження артеріального тиску, пришвидшення пульсу, поява липкого поту, іноді втрата свідомості.

Лікування та діагностика переломів кісток тазу

Перелом кісток тазу діагностується на тлі скарг пацієнта та результатів інструментальних методів діагностики (рентген, МРТ чи КТ). Крім того, призначають додаткові аналізи сечі та крові. В результаті фізикального огляду лікар ортопед-травматолог оцінює загальний стан кульшових суглобів, нижніх кінцівок та тазового кільця. Також важливим у діагностиці пошкодження тазу є симптом Вернейля – біль виникає у місці перелому при обережному стисканні таза та симптом Ларрея – біль виникає у глибоко розташованих тазових кістках при розвороті тазового кільця під час тиску на гребені клубових кісток. При підозрі на перелом крижів, куприка, дна вертлюжної впадини доцільно проведення ректального дослідження.

Залежно від складності травми та локалізації перелому фахівець рекомендує лікування, спрямоване на зняття больового порога та комплексу різноманітних відновлювальних заходів.

Лікування після перелому включає такі методи:

1. Накладення гіпсу – класичний метод стабілізації пошкодженої кістки, що застосовується за різних видів ушкоджень.
2. Скелетна витяжка – застосовується при переломах гомілки, стегна, плеча, шийних хребців. Щоб вправити уламки кісток, пошкоджена область знерухомлюється за допомогою спеціальних вантажів.
3. Оперативне втручання, у тому числі із застосуванням металевих конструкцій для внутрішньої імплантації, що сприяють відновленню цілісності кісток.
4. Зовнішнє використання металевих конструкцій для знерухомлення ураженої області.

Найважливіший етап одужання після перелому – реабілітаційний період. При пошкодженні будь-якого ступеня кістки потрібен час на відновлення. Особливо це стосується випадків, коли разом із кісткою було порушено цілісність найближчих тканин та нервових закінчень. Програма відновної терапії складається лікарем індивідуально кожному пацієнту. Основа реабілітації після зрощення кісток: фізіотерапія, масаж, кінезіотерапія, тракційний стіл, редкорд. Комплекс помірних фізичних навантажень та лікувальна гімнастика дозволять відновити рухову активність кісток та м’язів.