Тунельний синдром

Тунельний синдром (карпальний) – це хвороба, локалізована зазвичай у зап’ясті, при якій діагностують утиск серединного нерва. Він дозволяє відчувати перші чотири пальці, відповідає за координацію руху кисті, дрібну моторику рук, звуження та розширення кровоносних судин від дії зовнішніх подразників, регулює роботу потових залоз. Передавити його можуть кістки (міжкісткова компресія), м’язи (міжм’язова) або сухожилля (міжсухожильна). У деяких людей (особливо жінок) карпальний канал невеликий, що робить їх схильними до розвитку тунельного синдрому зап’ястя.

Тунельний синдром зустрічається у 1-3% населення, причому переважно у людей, рід діяльності яких пов’язаний із дрібною, монотонною моторикою кисті. Також це захворювання можна вважати профпатологією у музикантів, кравців, офісних службовців і т.д.

Ознаки тунельного синдрому

Тунельний синдром може проявлятися по-різному в залежності від ступеня звуження карпального каналу та запалення. Ознаками защемлення серединного нерва є:

• біль у процесі ураженого нерва;
• гіпотонія та гіпотрофія м’язів – зниження тонусу та об’єму м’язів, що іннервуються пошкодженим нервом;
• обмеження рухливості ураженої кінцівки;
• оніміння пальців;
• втрата чутливості;
• поколювання (парестезія);
• епізоди печіння та “мурах” на руках у нічний час;
• нездатність стиснути кулак;
• втрата тактильної чутливості (дотик, температура предметів, дрібні ушкодження);
• м’язова слабкість, тремор;
• нездатність скласти пальці в кулак;
• бліда шкіра або синюшна;

Основні причини тунельного синдрому верхніх кінцівок – це:

• переохолодження тканин;
• сильні забиття тканин у місцях проходження нерва;
• тривале перебування у незручній чи вимушеній позі з перегином суглобів та розтягуванням чи здавлюванням нерва;
• тривала статична напруга м’язів або виражене динамічне навантаження під час підняття важких предметів;
• вивихи, розтягнення чи інші травматичні ушкодження зап’ястя;
• генетична схильність до розвитку синдрому зап’ясткового каналу та вроджена патологія розвитку;
• дефіцит вітаміну В6;
• всілякі інфекційні процеси із запаленнями;
• робота, яка потребує виконання однотипних маніпуляцій руками;
• прийом деяких медичних препаратів;
• приналежність до жіночого роду;
• вроджені аномалії (квадратне зап’ястя);
• патології, що торкаються суглобів (артрит, артроз).

Діагностика тунельного синдрому

Діагностику тунельного синдрому проводять невропатолог, ортопед-травматолог або лікар фізичної та реабілітаційної медицини. При фізикальному огляді фахівець дізнається, які симптоми турбують пацієнта та вивчає історію хвороби, після чого проводить ряд простих тестів, за допомогою яких діагностується тунельна невропатія.

1. Тест Хоффмана-Тінеля – лікар постукує по руці у місці проходження нерва та оцінює реакцію пацієнта. Якщо виникає біль, оніміння, поколювання, печіння чи інший симптом, тест вважається позитивним.
2. Тест Фалена – пацієнту рекомендують сильно зігнути кисть руки у зап’ястковому суглобі. Різкий біль чи оніміння підтверджують утиск нерва.
3. Тест з піднімання рук. Руки залишають піднятими вертикально протягом 1 хвилини. За наявності патології пацієнт починає відчувати сильний дискомфорт.
4. Тест на перевірку із тонометром. При невропатії, якщо манжета гранично накачана, з’являються «мурахи», настає оніміння.

Позитивна проба хоча б один тест на тунельний синдром – це серйозна причина звернення до лікаря.

Для підтвердження правильності діагнозу, визначення ступеня ураження та супутніх ускладнень призначають додаткові обстеження такі як: електронейроміографія, комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія, ультразвукове дослідження, рентгенографія кісток та суглобів.

Лікування тунельного синдрому

Лікування призначається з урахуванням ступеня тяжкості захворювання та вираженості патологічного процесу. Однією з головних завдань лікування є виявлення та усунення причини розвитку тунельного синдрому зап’ястя. Щоб лікування було максимально успішним, слід звернутися до лікаря за перших ознак можливого захворювання. У «Реабілітаційному центрі VIDNOVA» використовують неінвазивні методи лікування такі як міостимуляція, голкорефлексотерапія, HIL-терапія, SIS-терапія, УВТ-терапія, масаж, кінезіотейпування. За допомогою цих методів можна відновити роботу суглоба без застосування медикаментозного та хірургічного лікування.

При неефективності консервативного лікування та тривалому перебігу з ускладненнями (присутність явних симптомів більше 6 місяців, оніміння понад 3 місяці, візуальні ознаки атрофії, порушення дрібної моторики) призначається проведення хірургічної операції з метою розширення звуженого каналу.

Увага! Слід пам’ятати, що остаточний діагноз здатен поставити лише лікар. Усі описані вище типи захворювань можуть бути одночасно. Самодіагностика/самолікування може Вам нашкодити.

Профілактика тунельного синдрому

Якщо ваша професійна діяльність та життя пов’язані з постійним виконанням монотонних дій і ви хочете попередити зап’ястний тунельний синдром, слід дотримуватись наступних рекомендацій:

• по можливості знижувати навантаження;
• робити зміцнюючі вправи для зап’ястя;
• якщо з’являються незначні відчуття дискомфорту, надягайте спеціальну шину, яка підтримує зап’ястя;
• практикувати регулярну зміну діяльності, переобладнати місце роботи;
• робити перерви у робочому процесі, змінювати положення рук;
• виконувати легку гімнастику;
• виключити тривалу монотонну роботу руками та інтенсивні навантаження;
• відмовитися від шкідливих звичок та вести здоровий спосіб життя.

Не дозволяйте болю в кисті обмежувати ваші фізичні можливості! Запишіться на консультацію у «Реабілітаційний центр VIDNOVA» за телефоном +38 050 202 4202 і ми допоможемо вам повернути легкість руху.